Профілактика правопорушень серед підлітків

 Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезаптації

Девіантна поведінка (від лат. - відхилення) - система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи інший ситуації, що веде до правопорушення міри взаємодії особистості та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки виховання. Проблема відхилень від соціальної норми почала турбувати людство дуже давно. В результаті аналізу сутності та причин девіантної поведінки утворилося кілька теорій, що з різних позицій підходять до пояснення цього явища.

Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді

Соціально-економічні:

·        зниження життєвого рівня населення;

·        майнове розшарування суспільства;

·        обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку;

·        безробіття;

·        доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

·        криза інституту сім'ї;

·    зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;

·        проблеми, пов'язані з навчанням;

·        конфлікти з учителями;

·        низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі;

·        слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.

Соціально- культурні:

·        зниження морально-естетичного рівня населення;

·        поширення кримінальної субкультури;

·        руйнація духовних цінностей;

·    зростання кількості неформальних молодіжних об'єднань, у яких домінує культ сили;

·       пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.

Психологічні:

·        акцентуація характеру;

·        реакція емансипації;

·        реакція групування;

·        потяг до самоствердження;

·        задоволення почуття цікавості;

·        бажання виглядати дорослим;

·        потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;

·        інфантилізм;

·        підвищений рівень тривожності.

Біологічні:

·      порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; вроджені психопатії;

·  мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку;

·      наслідки спадковості;

·      вплив природного середовища.

Зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді:

1. правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, соціальна реклама);

2. надання консультативної допомоги у розв'язанні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефоне консультування);

3. надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби „Телефон довіри" тощо);

4. соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими ресурсами, сім'я з проблемними дітьми (сімейне консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг);

5. сприяння зайнятості населення, особливо - представників соціально вразливих груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);

6. створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

7. соціально-психологічні тренінги (дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння поводитися в складних ситуаціях, формувати навички відповідальної поведінки);

8. навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків, у тому числі під час неформального спілкування). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.

Кризовий стан сучасної сім'ї, низький рівень гуманізації сучасного суспільства, на жаль, не сприяють профілактиці правопорушень серед дітей та підлітків. Звідси перед педагогами та психологами постає гостра необхідність навчитися самим працювати в цьому напрямі: розуміти „важких" учнів, допомагати їм долати життєві труднощі. У кожному навчальному закладі є педагоги, досвід яких є прекрасним підтвердженням того, що педагогічними засобами можна багато досягти. Шлях ранньої профілактики занедбаності, можливість розв'язання проблеми природними педагогічними засобами є найбільш раціональними і гуманними. 

Висновки багатьох відомих педагогів та психологів, результати сучасних досліджень свідчать про те, що джерелами проступків та правопорушень неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровій, навчальній та інших видах діяльності, які часто спостерігаються ще в дошкільному віці. Тому важливим напрямом роботи є орієнтація учнів на здоровий спосіб життя, психологічний супровід процесу адаптації учнів, а також виявлення учнів „групи ризику" на всіх вікових етапах.