Психолого-педагогічні прийоми створення ситуації успіху


Якщо дитину позбавити радості, віри в себе, то важко сподіватися на її світле майбутнє. «Педагогіка – це наука про творчість виховання»,- писав С. Соловейчик.

Роль ситуації успіху в навчальній діяльності
В останні роки словосполучення «ситуація успіху» стало звичайним для педагогів. Ніхто не сперечається, що саме позитивні емоції стають для дитини найважливішим стимулом у навчальній діяльності. Але інколи ми забуваємо про те, що в педагогіці начебто і немає єдиного рецепту чи правила, як же створити таку ситуацію. Адже створювати її потрібно на основі індивідуального підходу, зважено, з урахуванням багатьох факторів.
Діти можуть пробачити багато чого, але не байдужість з боку педагога. За результатами опитувань, діти у таких педагогів ведуть себе так, як ніби урок належить тільки їм, а не цілого класу. Як же досягти такого успіху? Іноді це - «Іскра Божа», найчастіше – майстерність, доведена до мистецтва.

Психолого-педагогічний механізм ситуації успіху
Слід розрізняти поняття «успіх» і «ситуація успіху».
Ситуація – це поєднання умов, які створюють успіх.
Успіх – результат впливу цієї ситуації.
Саме вчитель може створити ситуацію. Слід мати на увазі:
• одноразове переживання успіху може докорінно змінити психологічний стан і самопочуття дитини;
• може стати пусковим механізмом подальшого розвитку дитини як особистості;
• дасть можливість відчути віру у власні сили;
• з'являється бажання досягти кращих результатів;
• виникає відчуття внутрішнього благополуччя, яке впливає на ставлення до навколишнього світу і людей.
На перший погляд здається, що вчитель, створивши кілька разів такі ситуації, досягає головного – мотивує інтерес до предмета, пізнавальну активність. Але є і друга сторона цього процесу – постійна успішність може сформувати байдужість, згубно впливати на вольові якості дитини: вона вже не в змозі долати перешкоди, губиться в складних ситуаціях і у неї домінує мотив «уникнення невдач». Чому ж виникає такий парадокс?
По - перше, успіх, який дістався ціною незначних зусиль, може призвести до переоцінки або завищеної самооцінки своїх можливостей.
По-друге, після переживання якоїсь сильної емоції обов'язково слід провести релаксацію. Саме в цей період не можна пропонувати дитині наступне, більш складне завдання. Ця діяльність буде менш успішною, ніж попередня. Потрібен певний період відпочинку.
По - третє, переживання успіху може зблякнути, якщо результат важливий та значущий для учня, не буде адекватно оцінений іншими.
По - четверте, емоція успіху не стане сильним переживанням, якщо результати незначні для дитини.
Знижуючи значимість успіху (у порівнянні: музика - 12 б і література - 6 б.), дорослі негативно впливають на формування ставлення до предметів, а значить і на ставлення до навчального процесу. Тому важливо знати індивідуальні особливості кожної дитини в класі, де ви викладаєте. Хлопців треба підбадьорювати, якщо бажаний результат недосяжний від природи чи фізичного стану та розумового розвитку дитини. Для цього є коментування результату діяльності цієї дитини( зазначити краще).
Ланцюжок дій для створення ситуації успіху:
• установка на діяльність (емоційна підготовка, проба, нагадування) - мотиваційний етап;
• забезпечення діяльності (створення умов для успішного вирішення завдання) - організаційний етап,
• порівняння отриманих результатів з очікуваннями учня - результативний етап.

Створення ситуації успіху на мотиваційному рівні
Дослідження психологів показали, що рівень засвоєння дитиною знань безпосередньо залежить від рівня формування та мотивації навчання. Нам всім відома теза про те, що робота вчителя на уроці без мотивації учнів і їх особистісних обставин – рівноцінна роботі в порожньому кабінеті. Таким чином, перед кожним вчителем стоїть завдання формування установки в учнів на успішне виконання завдання, на почуття співтворчості і причетності до дії, подолання труднощів, які можуть виникнути на шляху або в процесі дії. Інакше кажучи, вчитель зобов'язаний формувати мотив досягнень учня.
Може виникнути ситуація неадекватна вашої установці, наприклад: хтось вже виконував подібне і може швидко впоратися з роботою, а хтось насилу розбирається з поставленим завданням. В такому випадку йде негативний настрій від нерозуміння і небажання долати труднощі, тобто в кінцевому результаті дитина чекає вже відомий негативний результат. Погодьтеся, вчителю зручно працювати з тими, хто впорається із завданням швидше і якісніше. Тоді виникає питання: а що робити з іншими? Рада простий: слід враховувати емоційний настрій, намалювати перспективу успішного виконання, пов'язати з тим прикладом, який би свідчив про успішне виконання завдань в минулі рази. Іноді потрібно нейтралізувати невдачу і небажання учня, навіть спогади про них, а потім створити перспективу для нових пошуків умови виконання поставленого завдання. Можна підкреслити значимість зусиль учня, дати додаткові завдання індивідуальної роботи з цієї теми. Після консультацій знайти можливість похвалити учня і ускладнити завдання.

Вчитель може запропонувати різні мотиви досягнення:
• бажання самостійно вирішувати цікаві завдання,
• завоювати авторитет у своїх товаришів,
• стати лідером,
• розглядати свою діяльність з точки зору її корисності для себе в майбутньому і корисності іншим людям,
• установити нові контакти з тими, хто з легкістю вирішує подібні завдання.
На етапі мотивації навчальної діяльності учитель, спираючись на емоційну пам'ять учнів, організовує ситуації з метою актуалізації або нейтралізації емоцій для подальшої діяльності. Саме цей етап називають психологічним. Тут корисним буде використання психолого-педагогічних прийомів:
1. Ефект Розенталя або ефект медитації: Ти це зможеш, тобі це обов'язково вдасться. Якщо педагог буде переконувати учня та на перших порах підтримає його (відстежить, проконтролює), то успіх обов'язково прийде.
2. Прийом «Емоційне погладжування» - констатація будь-якого, навіть малого успіху дитини, який дасть силу повірити в можливість отримати позитивний результат, віра в себе і свої сили, відкритість вчителя для довіри і причетності до успіху.
3. Прийом «Анонсування» - репетиція майбутнього дії, створює психологічний настрій впевненості. Це додаткові завдання (за аналогією) для класу і індивідуальні для окремих учнів. Бажано оголошувати заздалегідь питання для самостійної роботи і називати прізвища учнів, яких учитель хоче опитати по темі, окремих параграфів. Можна провести пробну контрольну роботу.
4. Прийом «Шикуйсь!» містить такі кроки:
• Психологічна атака;
• Емоційне блокування;
• Вибір головного напрямку;
• Вибір рівних можливостей;
• Несподіване порівняння;
• Стабілізація.
Цей прийом полягає в тому, щоб вчитель блокований допущення про невдачу в одній галузі діяльності учня, відволікалася його увагу від чергового неуспіху, вчитель зобов'язаний знайти той вид діяльності, який учневі по силам і він зможе успішно реалізувати себе, тим самим забезпечивши собі успіх.
Створення ситуації успіху на організаційному етапі.
Завдання вчителя – зацікавити пізнавальним процесом учнів.
На цьому етапі багато діти переживають психологічний стрес, він відображається у внутрішньому конфлікті: ЗАВДАННЯ ПОТРІБНО ВИКОНАТИ, АЛЕ НЕ ВИСТАЧАЄ ЗНАНЬ. Тут особливо важлива допомога вчителя - правильно включитися в роботу, подолати страх або стомлення, стимулювати діяльність. У дітей, які потребують організаційного контролю, вчитель зобов'язаний контролювати початок і завершення роботи, інтелектуально і емоційно підтримуючи дитину.
Учням, які потребують допомоги в процесі виконання роботи, необхідно схвалення окремих елементів процесу, їх поетапне виконання тільки стимулюється.
Учням, які самостійно чудово справляються з роботою потрібно забезпечити право вибору завдання підвищеної складності.
Конкретні обставини зумовлять вибір тих чи інших прийомів для створення ситуації успіху. До них можуть ставитися і такі прийоми, як:
• Емоційне зняття напруги,
• Зміна видів діяльності,
• «швидка допомога»,
• Підказка,
• Допомога залу
• Підглядання в підручник

Види ситуації успіху. Методика їх реалізації
1. Прийом «Даю шанс». Заздалегідь підготовлена ситуація, в якій учень несподівано для себе може відкрити свої можливості.
2. Прийом «Слідуй за нами». Діагностика інтелектуального тла колективу, вибір спонсора знань, фіксація результатів і його оцінка.
3. Прийом «Емоційний сплеск». Корисний тим учням, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя - вивільнити енергію, перенаправити її в ланцюжок дій своїм добрим словом підтримки.
4. Прийом «Навіювання». Прийом побудований на точному розрахунку - вибір джерела інтелектуального збудження:
Реалізована або несподівана радість учня; підтримка педагога; створення ситуації змагальності; нові стимули для саморозвитку кожного.
5. Прийом «Еврика». Прийом створення умов, за яких учень, виконуючи завдання, несподівано відкриває свої можливості, невідомі йому до цього. Завдання вчителя - побачити це, підтримати учня і поставити перед ним нову мету, обумовивши алгоритм дій з учням для досягнення успіху. Приховано.
6. Прийом «Спеціальна помилка». Використовувати з урахуванням віку та особистісних характеристик дитини. Обов'язково використовувати знайомий або раніше вивчений матеріал.

Пам'ятайте! У кожної дитини є задатки, які можна розвинути до здібностей. Побачте їх, розвивайте – це головна справа педагога!



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Мобінг: поняття, види, причини, наслідки, профілактика, як боротися...

Основні правила та прийоми запам'ятовування

Соціально-педагогічні проблеми неповної сім’ї