СТОРІНКА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

20 листопада відзначався Всесвітній день дитини, який запропонували створити ще у 1925 році на міжнародній конференції з добробуту дітей, а у 1954 році Генеральна асамблея ООН рекомендувала усім країнам відзначати день дитини 20 листопада, як день солідарності і дружби дітей на планеті. Через 5 років у 1959 ця дата підкріпилася ще й знаковою подією - 20 листопада була прийнята Декларація прав дитини, а в 1989 - Конвенція прав дитини. Обидва документи є обов'язковими, вони встановили непорушні права дітей на повноцінний розвиток у суспільстві без насильства, жорстокості, голоду та експлуатації. У багатьох країнах світу до дня захисту прав дітей проводять свята і змагання. На базі Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №50 ім. Г. Л. Дівіної учні 5-7 класів взяли участь в інтелектуально-пізнавальному конкурсі до Всесвітнього дня дитини "Безпечне дитинство", метою якого було закріпити компетенції безпечної поведінки та здорового способу життя, які необхідн

Авторитарний стиль (лат. — влада) ґрунтується на безпосередньому підкоренні окремої людини або колективу владній особистості. Педагог-вихователь, що стоїть на позиціях авторитаризму, одноосібно визначає напрями діяльності учнів, регламентує кожен крок вихованців, пригнічує будь-яку ініціативу. Домінантні засоби впливу: розпорядження, вказівки, накази, інструктажі, жорсткий контроль, гальмування творчих намагань. До авторитарного стилю варто ставитись діалектично. У процесі початкового етапу розвитку колективу керівник може застосовувати окремі елементи авторитарного стилю. Лише з часом, коли члени колективу починають розуміти керівника, підтримувати його, педагог повинен виявити мудрість і відійти від авторитарних методів спілкування та поступово перебудувати свої стосунки з членами колективу на засадах демократизму. Якщо в суспільстві, в колективі незмінно "працює" авторитарний стиль міжособистісних стосунків, це призводить до застою, своєрідного ступору в розвитку

Прийоми виховання — складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних ситуаціях переходити один в одного. Дослідники В.Г. Рогожкін (1971), М.1. Болдирев (1981), І.С. Мар'єнко (1971) виділяють такі групи методів виховання: методи формування свідомості, методи формування досвіду поведінки, методи стимулювання і корекції поведінки школярів (В.І. Лозова, Г.В. Троцко, 1997). Методи формування свідомості особистості. Головна мета цих методів — вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до оточуючого світу та ін. До цієї групи належать методи: інформативність, навіювання, переконування, приклад, наслідування. Основними засобами реалізації методів формування свідомості індивіда є: лекції, розповід